Традиційна демонологія Хмільниччини

Abstract

Метою статті є комплексна характеристика демонологічних уявлень та вірувань мешканців Хмільницького р-ну Вінницької обл. на основі власних записів з цієї частини історико-етнографічної Волині. Методологія дослідження заснована на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічного) методів з принципами історизму, системності, науковості та верифікації. При фіксації матеріалів демонологічного характеру використано метод польової етнографії. Зразками для наслідування стали праці відомих українських етнографів, присвячені демонологічним уявленням та віруванням тієї чи іншої місцевості. Наукова новизна роботи полягає в оприлюдненні значного масиву польових етнографічних матеріалів, які автор зібрав у 2014 р. у сс. Воронівці, Зозулинці, Морозівка, Пагурці, Петриківці, Пустовіти, Рибчинці, Філіополь та м. Хмільник. Більшість з них публікуються вперше. Крім того, досі демонологічна традиція Хмільниччини ще не була предметом такої акумульованої уваги. За винятком окремих публікацій, авторами яких є учасники згаданої експедиції 2014 р. – Р. Сілецький, М. Баглай та А. Кривенко, ці терени у вказаному контексті були невідомі дослідникам народної духовної культури. Висновки. Демонологічна традиція Хмільниччини у ХХІ ст. залишається доволі багатою. Основними її персонажами є відьми та відьмарі, опирі, домовики, русалки, потерчата, померлі-ревенанти, чорт. У загальних рисах демонологія Хмільниччини нагадує східноволинську, що закономірно. Водночас простежується і зближення з подільською традицією, зокрема у віруваннях про опирів, про русалок-мавок, про бузину як «чортове дерево» тощо. Варто зазначити, що й саме місцеве населення, іноді виразно відчуваючи відмінність свого говору від подільського, на сьогодні ототожнює себе саме з Поділлям.

Целью статьи является комплексная характеристика демонологических представлений и верований жителей Хмельницкого р-на Винницкой обл. на основе осуществленных автором записей в этой части историко-этнографической Волыни. Методология исследования основана на сочетании общенаучных (анализа, синтеза, обобщения) и специально-исторических (историко-типологического) методов с принципами историзма, системности, научности и верификации. При фиксации материалов использовался метод полевой этнографии. Образцами для подражания стали труды известных украинских этнографов, посвященные демонологическим представлениям и верованиям той или иной местности. Научная новизна работы заключается в обнародовании значительного массива материалов, собранных автором в 2014 г. в сс. Воронивцы, Зозулинцы, Морозивка, Пагурцы, Петрыкивка, Пустовиты, Рыбчинцы, Филиополь и г. Хмельник. Большинство из них публикуются впервые. Кроме того, до сих пор демонологическая традиция Хмельниччины еще не была предметом такого аккумулированного внимания. За исключением отдельных публикаций, авторами которых являются коллеги автора по экспедиции 2014 г. – Р. Силецкий, М. Баглай и А. Кривенко, этот регион в указанном контексте был неизвестен исследователям народной культуры. Выводы. Демонологическая традиция Хмельниччины в начале XXI в. остается достаточно богатой. Основными ее персонажами являются ведьма, ведьмак, упырь, домовой, русалка, потерча, умерший-ревенант, черт. В общих чертах демонология Хмельниччины напоминает восточноволынскую, что закономерно. В то же время наблюдается и сближение с подольской традицией, в частности в верованиях об упырях, о русалках-мавках, о бузине, как о «чертовом дереве». Стоит отметить, что и местное население, даже чувствуя отличие своего говора от подольского, сегодня отождествляет себя именно с Подольем.

The purpose of the article is a comprehensive description of demonological ideas and beliefs of the inhabitants of Khmilnyk district of Vinnytsia region, made on the basis of their own records from this part of the historical and ethnographic Volyn. The research methodology is based on a combination of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-typological) methods with the principles of historicism, systematization, scientificity and verification. When recording demonological materials, the main thing was to use the method of field ethnography. The works of famous Ukrainian ethnographers devoted to demonological ideas and beliefs of specific localities were used as role models. The scientific novelty of the work in the first situation was due to the publication of a large array of field ethnographic materials, which the author collected in 2014 in the villages of Voronivtsi, Zozulyntsi, Morozivka, Pagurtsi, Petrykivka, Pustovity, Rybchyntsi, Filiopol and town Khmilnyk. Most of them are published for the first time. In addition, the demonological tradition of Khmilnyk district has not yet been the subject of such accumulated attention. With the exception of some publications, the authors of which are the participants of the mentioned expedition in 2014 R. Siletsky, M. Bahlay and A. Kryvenko, these areas in this context were unknown to researchers of folk spiritual culture. Conclusions. Demonological tradition of Khmilnyk district at the beginning of the 20th century remains quite rich. Its main characters are witches and sorcerers, vampires, hobgoblins, mermaids, «potеrchatа», dead-«revenаnts», actually devils. In general, the demonology of the Khmilnyk district resembles the East Volyn region, which is natural. At the same time, there is a rapprochement with the Podillia tradition, in particular in the beliefs about vampirеs, about mermaids, about the elderberry as a «devil's tree» and so on. It is worth noting that the local population, sometimes clearly feeling the difference between their speech and Podillian, today identifies itself with Podillya.