Вплив антигіберелінових препаратів на анатомо-морфологічні показники рослин сої

Abstract

Специфіка дії антигіберелінових препаратів полягає у тому, що вони здатні впливати на процеси та інтенсивність, які неможливо скорегувати за допомогою агротехнічних заходів вирощування. Мета роботи полягала в науковому обґрунтуванні використання інгібіторів росту рослин з антигібереліновим типом дії, як елемента технології вирощування сої, виявлення їх дії на ріст, розвиток та продуктивність. Дослідження проводили на культурі сої сорту Тріада. Проведено обробку по висоті пагонів 10–15 см водними розчинами: 0,5 % тебуконазолу, 0,2 % етефону і 0,5 % хлормекватхлориду, а контрольний варіант – водою до повного змочування листків. У процесі досліджень визначено морфологічні показники, площу листкової поверхні, масу органів. Встановлено, що застосування інгібіторів росту рослин з антигібереліновим механізмом дії етиленпродуцента есфону (0,2 %), триазолпохідного ретарданта тебуконазолу (0,5 %) і онієвого препарату хлормекватхлориду (0,5 %) на рослинах сої призводило до морфолого-анатомічних змін: зменшення мас листків і стебел, збільшення товщини стебла та кореневої шийки. Препарати зменшували довжину міжвузлів рослин сої, що створювало передумови стійкості рослин до вилягання. Інгібітори росту рослин по-різному впливали на площу листкової поверхні сої. За використання хлормекватхлориду відмічено збільшення показника на 24 %, а обробка есфоном і тебуконазолом призвело до зменшення – на 26 % і 23 %, відповідно. Різний вплив препаратів виявлено і на довжину головного кореня. За дії есфону довжина головного кореня зменшувалася на 20 %, при застосуванні хлормекватхлориду і тебуконазолу показник збільшувався на 43 % та 37 % відповідно. Актуальним залишається питання виявлення впливу сучасних регуляторів росту рослин з іншим механізмом дії на продуктивність різних сортів бобових культур.

Специфика действия антигиберелиновых препаратов заключается в том, что они способны влиять на процессы и интенсивность, которые невозможно скорректировать с помощью агротехнических мероприятий выращивания. Цель работы заключалась в научном обосновании использования ингибиторов роста растений с антигиберелиновым типом действия, как элемента технологии выращивания сои, выявление их воздействия на рост, развитие и продуктивность. Исследования проводились на культуре сои сорта Триада. Проведена обработка по высоте побегов 10-15 см водными растворами: 0,5 % тебуконазолу, 0,2 % этефон и 0,5 % хлормекватхлорида, а контрольный вариант – водой до полного смачивания листьев. В процессе исследований определены морфологические показатели, площадь листовой поверхности, массу органов. Установлено, что применение ингибиторов роста растений с антигиберелиновым механизмом действия етиленпродуцента есфону (0,2 %), триазолпохидного ретарданта тебуконазола (0,5 %) и ониевого препарата хлормекватхлорида (0,5 %) на растениях сои приводило к морфолого-анатомическим изменениям: уменьшению масс листьев и стеблей, увеличению толщины стебля и корневой шейки. Препараты уменьшали длину междоузлий растений сои, что создавало предпосылки устойчивости растений к полеганию. Ингибиторы роста растений по-разному влияли на площадь листовой поверхности сои. При использовании хлормекватхлорида отмечено увеличение показателя на 24 %, а обработка есфоном и тебуконазолом привела к уменьшению – на 26 % и 23 % соответственно. Различное влияние препаратов обнаружено и на длину главного корня. За действия есфона длина главного корня уменьшалась на 20 %, при применении хлормекватхлорида и тебуконазола показатель увеличивался на 43 % и 37 % соответственно. Актуальным остается вопрос выявления влияния современных регуляторов роста растений с другим механизмом действия на производительность различных сортов бобовых культур.

The specificity of the action of antigibberelin drugs is that they can influence the processes and intensity that cannot be corrected by agronomic measures of cultivation. The purpose of the work was to scientifically substantiate the use of plant growth inhibitors with an antigibberelin type of action as an element of soybean cultivation technology, to identify their effect on growth, development and productivity. The research was carried out on a soybean plants of the Triada variety. At a height of shoots 10-15 cm plants were treated with aqueous solutions: 0.5% tebuconazole, 0.2% ethephon and 0.5% chlormequat chloride until complete wetting of the leaves. Control plants were treated with water. During the research, morphological parameters, leaf surface area, and organ mass were defined. It was established that the use of plant growth inhibitors with an antigibberelinic mechanism of action (the ethylene producer esfone (0,2 %), the triazole-derived retardant tebuconazole (0,5 %) and the onium preparation chlormequat chloride (0,5 %) on soybean plants led to morphological and anatomical changes: decreasing of the mass of leaves and stem, increasing the thickness of the stem and root collar. The preparations reduced the length of internodes of soybean plants,, that created the preconditions for plant resistance to lodging. Plant growth inhibitors had different effects on the leaf surface area of soybean plants: there was an increase in this indicator by 24% for the use of chlormequat chloride, and processing with esfon and tebuconazole led to a decrease of 26% and 23% accordingly. Different effects of retardants were found on the length of the main root. Under the action of esfon the length of the main root decreased by 20%; the application of both chlormequatchloride and tebuconazole, this indication increased accordingly by 43% and 37%. The question of studying the influence of modern plant growth regulators with a different mechanism of action on the productivity of different varieties of legumes remains relevant.