Шевченкові мотиви у творчості Олекси Стороженка

Abstract

У багатьох творах талановитого і самобутнього прозаїка ХІХ століття Олекси Стороженка спостерігаємо не лише відгук Шевченнкових ідей чи цитування його творів, а й глибоке бачення тих же проблем, які піднімає Великий Кобзар, зокрема історична слава і пам’ять про неї як каталізатор пробудження нації, трагізм від знищення оплоту незалежної держави – Запорізької Січі, рід як одна із неодмінних сакральних складових існування нації, денаціоналізація та русифікація українців тощо.

Во многих произведениях талантливого и самобытного писателя XIX века Олексы Стороженко наблюдаем не только отзыв Шевченнкових идей или цитирование его произведений, но и глубокое видение тех же проблем, которые поднимает Великий Кобзарь, в частности историческая слава и память о ней как катализатор пробуждения нации, трагизм от уничтожения оплота независимого государства - Запорожской Сечи, род как одна из непременных сакральных составляющих существования нации, денационализация и русификация украинский и тому подобное.

In many works of the talented and original prose writer of the 19th century, Alexei Storozhenko, is watching not only the response of Shevchenko's ideas or citing his works, but also a deep vision of the same problems raised by the Great Kobzar, in particular his historical glory and memory of it as a catalyst for the awakening of the nation, tragedy From the destruction of the stronghold of an independent state - the Zaporozhian Sich, the family as one of the indispensable sacred components of the nation's existence, denationalization and Russification of Ukrainians, etc